2 червня, зі сльозами на очах та посмішками на обличчях, випускники прощалися із рідною школою, усвідомлюючи, що щасливі та незабутні 11 років їхнього життя залишились позаду. Незважаючи на дощову та похмуру погоду, випускний вечір був неймовірним. Крім того, в народі кажуть, що дощ у дорогу — це на щастя і добро. Хвилюючим був цей день не лише у випускників. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено б'ється серце, а то зовсім десь зникав його стукіт, бо у вирій життя полетять їх пташенята.
Дорогі випускники! Запам'ятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій і сподівань. І, якщо у дорослому житті у вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до вас, якщо зустрінуться на вашому шляху лихі люди, згадайте оце свято, своїх друзів дитинства і вам стане легше, ви відчуєте себе не такими самотніми.
Не забувайте, що навчилися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя.
У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.
Воно сумне і радісне водночас. Радісне, бо закінчився ще один навчальний рік, а сумне, бо шкільний дзвоник пролунав востаннє для випускників. Свято Останнього дзвоника відбулося і у нашій школі.
Директор школи звернувся зі словами привітання до всіх присутніх та нагородив грамотами учнів нашої школи які успішно завершили навчальний рік.
Традиційно випускники звернулися із словами подяки до вчителів, батьків та класного керівника, вручивши їм в знак подяки чудові квіти.
Натхненно, самобутньо, з надзвичайним почуттям закружляли в останньому вальсі випускники.
І ось символічний останній дзвоник. Чарівними птахами злітають у небо жовто-блакитні кульки. Прощавай школо! …
